Відділ ОУК в м. Едмонтон на службі рідного народу.

Перші жіночі гуртки по Канаді почалися створюватися при Українських Стрілецьких громадах (УСГ) ще у 1930 році. 23 березня 1933 року на зборах УНО в місті Едмонтоні було прийнято рішення перетворити “Жіночу секцію УСГ” на жіноче Товариство ім. Ольги Бесараб при УНО. Цей день рахується днем заснування нашої організації.. На зборах було обрано першу Управу, головою якої стала Софія Романюк. У  1934 році на перших загальноканадських зборах Жіночих Товариств було вирішено об’єднатися в одну самостійну організацію під назвою “Організація Українок Канади (ОУК) імені Ольги Бесараб” з відділами по Канаді. Там же була обрана перша Крайова Управа. ОУК є повноправною частиною Українського Національного Об’єднання (УНО). 

На той час власної домівки не було, переважно жінки збиралися в приватних помешканнях членкинь. Тоді ж було вирішено провести перший виступ Товариства “Свято матері”.  Пізніше був також створений аматорський гурток, який показував багато театральних вистав.  У 1934 році  “Жіноче Товариство” прийняло вже спільну для цілої Організації в Канаді назву “Відділ ОУК ім. Ольги Бесараб ”. Цього ж року було проведено перший Свят – Вечір, що пізніше влаштовувався кожного року. Також членкинями було проведено “Свято Миколая”, на якому діти отримали солодощі та подарунки.

Досить жваво йшла організаційна діяльність Відділу ОУК в Едмонтоні у 1938 році. Кожного тижня в домівці відбувалися освітні вечірки, на яких одні членкині читали щось в голос, а інші тим часом вишивали чи плели вовняні речі. Також проходили навчання інших членкинь вишивання, мереження та інших ручних робіт.

      У 1939 році були проведені усі національні свята і влаштовано забаву  для учнів “Рідної школи”. В різних культурних заходах часто приймав участь мішаний хор, який складався з членів усіх Братніх Організацій, куди також входили членкині ОУК. Цей хор здобув собі добру славу в м. Едмонтон і багато разів виступав на хвилях місцевої радіостанції. До постійних занять Відділу в воєнні роки додалася ще праця для “Українського Золотого Хреста”, співпраця з “Канадійським Червоним Хрестом” та висилання пакунків українським військовим в канадській армії за морем.

      У 1947 році Стрілецька Громада, УНО і ОУК збудували власний “Український Національний Дім” по 98-й вулиці, теперішня Домівка УНО.   Відділ ОУК м. Едмонтон був репрезентований майже на всіх Крайових Конференціях і на Провінційних З’їздах УНО і Братніх Організацій. У 1952 році відбулося святкування 20-чя Організації УНО. Жіноцтво з ОУК приклало багато праці до підготовки великого Ювілейного Банкету.

Від самого початку свого існування Відділ ОУК опікувався хворими, відвідував їх у шпиталях і приватних будинках. А цього року ще й перейняв на себе обов’язок опікуватися дванадцятьма хворими на туберкульоз українцями в Німеччині. Більшість доходів з організаційних підприємств і культурних заходів далі йшли на оплату за “Український Національний Дім”. 

     У 1953 році було влаштовано виставку українського народного мистецтва, взято участь у Провінційному З’їзді УНО і Братніх Організацій, що знову цього року відбувався в м. Едмонтон. ОУК взяла на себе підготовку банкету та спільно з місцевим Відділом “Комітету Українок Канади” влаштували прийняття для капели бандуристів, які приїхали з виступами до м. Едмонтон. У березні 1953 року заходами Відділу ОУК проведено на сцені “Вечір пам’яті Лесі Українки ”. Поставлені вистави: “Грішниця”, перша дія “Лісової Пісні”, “Сім струн” і  “Оргія” високо підняли славу ОУК в Едмонтоні.

У 1954 році спільно з Відділом МУН було проведено “Обжинки” і національні свята за участю учнів “Рідної школи” під проводом вчительки Софії Климкович. Також було організовано молодіжний відділ ОУК, куди увійшли молоді членкині і головою була обрана Славка Гладун. Управа старшого відділу старалася співпрацювати з молодшими, запрошувала їх на всі культурні заходи.

У 1959 році зорганізувався жіночий хор ОУК під керівництвом проф. Степана Гроха. У лютому було влаштовано Свято Героїнь з добірною мистецькою програмою.

        У березні 1961 року концертом було відзначено 100-річчя з дня смерті Тараса Шевченка. Велику частину програми заповнила дітвора “Рідної Школи” під проводом Голови Відділу ОУК і вчительки Софії Климкович. Відділ ОУК виділив фінансову допомогу на побудову пам’ятника Тарасові  Шевченку у Вінніпезі. Також кожного року проводилися урочисті збори в пошану Героїнь з концертом.

Спільними зусиллями було сплачено всі борги за домівку і за роботу на кухні філія почала платити. Також перестав існувати молодший Відділ ОУК, деякі молоді членкині перейшли до Відділу ОУК і з того часу існує один зміцнений Відділ ОУК.

У 1968 році в домівці УНО відбувся перший показ колекції одягу «Українка в минулому». Виставка була прийнята з ентузіазмом і україномовна і англомовна преси були одностайні  в тому, щоб дати схвальні відгуки цій виставці. Згодом ця виставка була представлена в наступних містах: Едмонтон, Калгарі, Вінніпег, Реджайна, Садбурі, Торонто, Ванкувер, Монреаль, Лос Анджелес. Також ця виставка була представлена в трьох провінційних музеях: Музей людини і природи в Вінніпезі, Художня галерея Менделя в м. Саскачеван, МакМілан планетаріум в музеї м. Ванкувер.

       У 1970-х роках членкині вислали допомогу потерпілим від землетрусу в Югославії. У 1976 році ОУК разом з ЛУКЖК (Ліга Українських Католицьких Жінок Канади) і СУК  (Союз Українок Канади) під керівництвом БУК (Братсво Українців Католиків) заснували Український Павільон на Фестивалі Днів Спадщини. Участь в підготовці до Днів Спадщини приймали також члени всіх Братніх Організацій.  У 1977 році перший раз в історії Едмонтону відбулася виставка жіночої творчості слова та пензля. На виставку були запрошені жінки – письменниці, журналістки і маляри. У 1978 році було вперше організовано продаж традиційних українських страв в Українському Селі під час “Українського Дня”. У 1979 році Голова Відділу Люба Куць організувала два курси вишивання і навчання крою та шиття гуцульських киптарів. Незабутньою подією в м. Едмонтон став “Ярмарок”.       

В кінці 80-х років була велика хвиля еміграції з Польщі і багато жінок долучилося до ОУК. У 1992 році була заснована українська дитяча театр-студія «Джерело», засновницями якої стали: Олександра Цибульська, Слава Йопик і Ірена Присташ. Першим керівником театру-студії стала акторка театру М.Заньковецької Ярина Завадська, потім Ольга Миц перейняла ці обов’язки. Більше 18 років цю посаду займає Алла Семенко. Регулярно ОУК влаштовували свято героїнь, ярмарки, виставки. Кожного року ОУК проводе Великодні виставки з концертом і продажем власноруч випічених Пасок і Бабок. На виставках виставлялися експонати з колекцій ОУК, УНО і приватних колекцій. На протязі наступних років були організовані такі виставки як: Чим українська хата багата, Великодні кошики, Петриківські розписи, на якій збиралися підписи для внесення Петриківських розписів в списки ЮНЕСКО. Також були проведені наступні виставки: Чарівний світ ікон, Виставка до 200-чя народження Т. Шевченка, Скарби українського різьбярства, Фотографії з архівів, Без минулого не має майбутнього, Вишивка в житті українців, Україна на стародавніх картах і виставка Великодніх писанок. За ініціативи і під керівництвом Тамари Воротиленко був створений архів ОУК, УНО і братніх організацій, а також колекція артефактів (ручної роботи вишиванки, рушники, килими, кераміка, різьба по дереву та ін.)  і найбільша колекція Великодніх писанок в м. Едмонтон. ОУК, УНО разом з Братніми Організаціями організовували екскурсійні поїздки для членів своїх організацій в різні міста провінції Альберта (Бенф, Джаспер, Стетпер). У 2014 році художнім керівником театру-студії «Джерело» Аллою Семенко був створений український молодіжний ансамбль «Рута» переважно з колишніх участниць театру-студії «Джерело».

 

     Започаткували організаційну роботу в ОУК ідейні українські жінки, які шукали в ній образ далекої своєї Батьківщини і намагалися знайти спосіб, щоб утримати при українському народові свої родини, зокрема зберегти українську душу своїх дітей.  Відділ ОУК м. Едмонтон дуже добре йшов на співпрацю з іншими національними жіночими організаціями, а найперше з “Комітетом Українок Канади”, що виявлялося в різних культурних і товариських імпрезах призначених для цілого українського загалу м. Едмонтон. В культурній своїй діяльності Відділ ОУК починав спершу від простих і легких речей, маючи на меті об’єднати публіку і її симпатії. Але дедалі то більше жінки старалися підносити рівень тієї діяльності, вплітаючи туди поважні та докладніше розроблені доповіді. 

Оглянувшись на пройдений шлях, можна сказати, що членкині Відділу ОУК в м. Едмонтон проробили величезну роботу в ділянках: культурно-освітній, пропагандній, добродійній і виховній. Багато праці вкладено у виховання молодого покоління. Відділ опікувався “Рідною Школою” і дитячим садочком. Нехай же не забудеться ця жертвенна праця українського жіноцтва в органічній системі УНО і  Братніх Організацій для добра організації, української суспільності і українського народу.